Чорнобиль 40 років потому: хроніка прихованої катастрофи та сучасні ядерні загрози

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася аварія. Втім, у перших повідомленнях не йшлося про катастрофу. Вони звучали спокійно, ніби мова про технічний інцидент, а не про вибух, що змінить історію.  

«26 квітня о 1:25 у приміщенні четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС під час підготовки до планового ремонту стався вибух. Обвалилися перекриття реакторного відділення та покрівля машинного залу. Із опіками госпіталізовано дев’ятьох осіб. Ситуація на АЕС, у місті Прип’ять і прилеглих населених пунктах перебуває під контролем»,

 — перше офіційне повідомлення про аварію. У наступних документах з’явиться позначка «СЕКРЕТНО». Матеріали розслідування спеціальної урядової комісії будуть доступні лише вузькому колу керівництва СРСР – членам Політбюро ЦК КПРС. Учасників ліквідації наслідків аварії зобов’яжуть підписати документи про нерозголошення.

x

«Один із перших пунктів був такий: я зобов’язуюсь не розголошувати справжні причини Чорнобильської катастрофи»,
— Олексій Бреус, старший інженер ЧАЕС (1986 рік).

Конструкція, що прирекла станцію

Документальні свідчення вказують на те, що причини катастрофи були закладені ще на етапі проектування реактора РБМК-1000. Система, яку офіційна пропаганда називала найбезпечнішою у світі, мала критичні недоліки, про які не знали навіть ті, хто нею керував:

«Чорнобильський реактор не міг не вибухнути. За конструкцією це була атомна бомба, яку проєктувальники спробували переробити на нагрівач води. Але цей нагрівач був небезпечніший за зброю, бо не мав запобіжника», — із фільму «Чорнобиль. Загублений світ».

Коли ситуація вийшла з-під контролю, оператор натиснув кнопку аварійного захисту АЗ-5. Здавалося б, це мало зупинити реакцію. Але сталося навпаки. 

Графітові насадки на кінцях стрижнів на мить підсилили реакцію перед тим, як бор мав її загальмувати. Цієї миті вистачило, щоб реактор перейшов у неконтрольований розгін і вибухнув.

x

Політичне відлуння

Перші дні після аварії пройшли під знаком повного замовчування. У міста розсилали партійних інструкторів із єдиною задачею — заспокоїти людей. Офіційні заяви того часу разюче контрастували з реальним радіаційним фоном.

«Немає необхідності для проведення серед населення спеціальних заходів. Ситуація в Києві нормальна, загрози для здоровʼя людей не існує», — Олександр Ляшко, голова Ради Міністрів УРСР (1986 рік).

Саме неспроможність радянської влади адекватно реагувати на катастрофу стала каталізатором відцентрових рухів в Україні. Київські комуністи опинилися в ситуації, коли їм довелося самостійно вирішувати наслідки помилок центру.

x

«Чорнобиль — це був один із факторів руйнування союзу. Він продемонстрував, що влада найперша в москві, а скільки це ж і підпорядкування було московське, не володіє ситуацією, не знає, що робити і не робить ефективних кроків», — Олександр Мороз, голова фракції комуністичної більшості (1991 рік).

x

Як згадує народний депутат Іван Заєць:

«У нас була дискусія із головою виконкому Київської міської ради, з паном Згурським. Наше основне гасло було таке: екологія природи, екологія мови, екологія душі. Нам сказали: “Екологія мови відпадає, екологія душі відпадає, все, ви повинні говорити тільки про екологію природи».

Через Чорнобиль українці подивилися на систему інакше. Це усвідомлення згодом задало вектор, який призвів до проголошення Декларації про суверенітет та Акту про незалежність України.

Сучасність: ядерний об’єкт як інструмент терору

Сьогодні Україна знову перебуває під загрозою ядерної катастрофи, але цього разу вона спричинена не технічними помилками, а свідомими діями агресора. Окупація Запорізької АЕС, найбільшої в Європі, стала актом ядерного тероризму.

Станція не виробляє електроенергію, усі шість її реакторів переведені у стан холодної зупинки. Водночас об’єкт залишається вразливим через нестабільне зовнішнє електропостачання, необхідне для підтримання систем безпеки.

За даними МАГАТЕ, станція щонайменше тринадцять разів втрачала зовнішнє живлення після пошкодження ліній електропередач. Під час таких випадків енергопостачання забезпечують аварійні дизельні генератори.

x

«Втрата зовнішнього електропостачання вкотре підкреслює ризики для ядерної безпеки під час конфлікту»,
— заявив генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Ґроссі.

Міжнародне агентство з атомної енергії постійно присутнє на станції та здійснює моніторинг ситуації. Також тривають консультації щодо можливості локального припинення вогню для проведення ремонтних робіт на пошкоджених лініях.

Наприкінці березня станція залишалася підключеною лише до однієї з двох ліній електропередач після втрати зв’язку з лінією «Дніпровська».

Попри перебування реакторів у зупиненому стані, станція потребує безперервного електроживлення для забезпечення охолодження та функціонування систем безпеки.

Досвід Чорнобиля показав, що наслідки ядерних аварій мають глобальний характер.

x

Ситуація навколо Запорізької АЕС демонструє, що навіть без активної генерації електроенергії ядерні об’єкти залишаються потенційно небезпечними у разі втрати контролю над критичною інфраструктурою.

При підготовці матеріалу використані фрагменти фільмів «Чорнобиль. Загублений світ», «Чорнобиль: як Москва втратила контроль над Україною?» та заяви посадових осіб з архівів «Суспільне Документалістика».