В Одесі в одному з міських парків відкрили кав’ярню в історичній будівлі початку XX століття. Це та сама «бельгійська зупинка», яка свого часу приймала перші одеські трамваї. Донедавна перехожі навіть не здогадувалися, що ховається за фанерою та рекламою.
Скарби під гіпсокартоном
Коли нові власники зайшли у приміщення, вони побачили типовий «євроремонт» минулого десятиліття: стіни та арки були повністю зашиті гіпсокартоном. Проте під час демонтажу на команду чекав сюрприз.
«Ми знімали весь цей картон і не знали, що там: купол чи просто низька стеля. Але коли побачили — були в шоці. Там був неймовірної краси купол, який роками просто ховали від людей», — каже співвласниця закладу Катерина Байрак.
Замість того, щоб переробляти простір під сучасні стандарти, засновники вирішили максимально зберегти історичний вигляд. Усі арки та конструкції відновили разом із будівельниками, залишивши автентичну архітектуру головним акцентом інтер’єру.
Люстра з Парижа
Щоб підкреслити велич високої стелі, власники шукали особливу деталь. Після довгих пошуків в Україні — як серед нових колекцій, так і вінтажу — нічого не підійшло. Зрештою ідеальну люстру знайшли у Франції.
«Цю люстру ми привезли з Парижа, їй близько 100 років. Ми дуже хотіли створити естетичний простір, який би поєднувався з історією цієї будівлі», — розповідає Катерина.
Нова локація у парку
Тепер на місці, де у 1910-х роках одесити чекали на перший трамвай, можна випити кави та поснідати. Для паркової зони це стало справжньою подією, адже подібних просторів, де історія поєднується з комфортом, тут бракувало.
Власники зізнаються: ідея створити заклад з таким дизайном існувала вже кілька років, а те, що вони «зустрілися» саме з цією історичною локацією — успіх.
Історія бельгійських зупинок
Історія цих споруд почалася у 1910 році, коли в Одесі пішов перший електричний трамвай. Хоча в народі їх називають «бельгійськими», це не зовсім точно. Краєзнавець Дмитро Жданов пояснює: проєктом займалося Бельгійське акціонерне товариство, але будували зупинки саме одеські архітектори, зокрема Адольф Мінкус. Ці споруди стали окрасою міста у стилі пізнього модерну.
«Бельгійські зупинки» — це чи не останні свідки епохи становлення громадського транспорту в Одесі. Більшість павільйонів кінного та парового трамваїв уже втрачені назавжди, тому збереження тих, що залишилися, є критично важливим для ідентичності міста.
Павільйон у парку Шевченка належав до типу літніх споруд. Спочатку це був повністю відкритий навіс для пасажирів, які їхали до моря. Проте у 1924 році трамвайну лінію «Ланжерон» ліквідували, і будівля почала змінюватися: її заклали стінами та перетворили на адміністративне приміщення для КП «Парки Одеси». Згодом тут працювала звичайна булочна, яка закрилася перед початком повномасштабної війни. Створення кав’ярні в такому павільйоні — рідкісний приклад того, як бізнес не руйнує старе місто новими прибудовами, а просто прибирає з нього все зайве.
Читати також: «Бельгійські зупинки» в Одесі: як вони з’явилися і де їх шукати