«Ностальгія, змішана з тривожним передчуттям», — режисерка Ріна Келлерманн про анімаційний фільм «Незадовго до»
кадр з тизеру «Незадовго до»
кадр з тизеру «Незадовго до»
Наприкінці березня в мережі з’явився тизер українського анімаційного проєкту «Незадовго до». За три тижні від публікації він вже зібрав майже 200 тисяч переглядів. Це історія про Донбас початку 2010-х — період до початку війни, який у проєкті показаний як стан затишшя.
Авторкою проєкту є Ріна Келлерманн, 22-річна дівчина з Горлівки, яка з 2014 року мешкала у Словʼянську. Вона малює з дитинства, але в анімаційну режисуру занурилася свідомо, бо завжди захоплювалася кіномистецтвом. Ріна не має профільної освіти, усі необхідні навички для створення власного проєкту вона опановувала самостійно.
«Море Людей» поговорили з авторкою проєкту про те, як змінювався «Незадовго до», яким вона бачить Донбас у цій історії та як невеликою командою створюється анімація.
Історія створення проєкту
Спочатку «Незадовго до» мав бути звичайним ситкомом, де Схід був лише декорацією. Але з часом формат «порожнього» продукту перестав задовольняти авторку.
«З дорослішанням, прийшла нудьга від того, що я роблю щось, що не несе в собі нічого. Я почала повну переробку: від концепції до способу анімації. Так з’явився той проєкт, який знають зараз. Це така спроба зафіксувати пам’ять про регіон до того, як він став місцем бойових дій і розповісти історію однієї людини, хоч і вигаданної», — згадує Ріна.
Про що «Незадовго до»
«Це історія про момент перед зламом, про людей і їх пасивність, про спекотне літо та стагнацію. Така спроба зафіксувати пам’ять про регіон до того, як він став місцем бойових дій і розповісти історію однієї людини, хоч і вигаданної».
Солянськ — місто, якого немає (і яке є всюди)
Події розгортаються у вигаданому місті Солянськ — збірному образі промислових міст Донеччини та Луганщини.
«Ми вирішили робити вигадане місто, щоб зібрати в ньому якомога більше цікавих деталей з реальних місць».
Центральною фігурою історії є журналістка Анна Міцкевич — персонаж, через якого глядач поступово знайомиться зі світом проєкту.
«Всі персонажі в мультфільмі сірі, глядач може сам обрати хто для нього більш хороший, хто ні. Аня йде своїм шляхом від байдужості до болючого прозріння, і це відображає шлях багатьох людей».
Ріна також говорить про бажання показати Донбас поза стереотипами.
«Навіть якщо б я не говорила про культурну деокупацію, цей мульт все одно мав би такий ефект. Цей регіон настільки замучили політичними суперечками, стосовно його приналежності та мови, для багатьох він є новинами про обстріли або просто “територіями”. А я б хотіла показати, що там було життя і що там дуже красиво. Що хоч життя було не ідеальне, але воно було».
Події фільму відбуваються у період, який передує великим змінам, і це важлива частина задуму:
«Це дає глядачу привʼязатися до світу і персонажів, які просто живуть своє життя, але одночасно глядач усвідомлює, що це відчуття тимчасове».
Сонце Фінчера та французька школа
Візуально «Незадовго до» часто порівнюють з аніме, але Ріна каже, що надихалася іншим:
«Здебільшого я надихалася французькою школою анімації та фільмами Девіда Фінчера, де сонце викликає тривогу та відчуття що зараз станеться щось незворотне. А з аніме я взяла саме ідею популяризації культури через анімацію, як це робить Японія».
Окрему увагу в проєкті приділяють звуку.
«Звук — це не просто супровід або доповнення до візуальної частини. Від нього залежить ледь не половина сприйняття картини. Увага до деталей, таких як спів пташок чи ехо на зупинці, і робить картину повноцінною. Щодо озвучки персонажів, я не люблю вилизану картинку з ідеальними голосами та ідеальною обробкою, я б прагнула живого результату у озвучці, сподіваюсь колись в мене це вийде».
Команда проєкту
Над проєктом працює невелика команда. Постійно залучені чотири людини, зокрема Ріна та її колега Міраак, які відповідають за візуальну частину.
«До виробництва періодично долучаються люди під конкретні задачі, наприклад, озвучення, малювання текстур або інші технічні елементи».
Малий розмір команди впливає на темп роботи, а будь-які перерви одразу відчутні:
«Труднощів багато. Це і війна, і обмежені ресурси, і моє здоров’я, бо я є невиліковно хворою. Але я збираюся довести проєкт до кінця, і завершити його так, як я планувала. Основним обмеженням є маленька команда. Якщо хоч одна людина з тих чи інших причин випадає з робочого процесу, робота значно сповільнюється або зупиняється зовсім».
На якому етапі проєкт зараз
Зараз команда працює над пілотною серією. Тизер створили за два місяці фактично «з нуля».
«Тизер було створено передусім як спосіб представити сам проєкт і передати його атмосферу та сеттінг. Якщо говорити про релізну версію, то робота вже ведеться. Наразі є готовий сценарій, багато 3д-асетів та фонів, модельки персонажів і значна частина сторіборду».
Проєкт планують випускати по актах у форматі веб-серіалу, який у підсумку складеться в повнометражну історію.
«Я буду викладати його по актах, його можна буде дивитися як веб-серіал але вкінці всі епізоди у поєднанні складуть повний фільм».
Першу серію та новини розробки можна буде знайти на YouTube-каналі проєкту.
«Ностальгія, змішана з тривожним передчуттям», – Ріна Келлерманн про «Незадовго до».
Читати також: Київська кіностудія Довженка ввійшла до списку «Скарби європейської кінокультури»