Настя — саундпродюсерка, сонграйтерка та дівчина, яка привезла у Київ трохи одеського тепла, хоча сама воліє залишатися «збоку». Вона виходить на сцену з температурою 38, п’є «Фервекс» і змушує зал слемитися під пісні про вулицю Середню.
«Море Людей» поговорили з Околицею про те, як одеське море лікує після ночей у підвалах, чому економічна освіта — це база для музиканта та як війна вигнала «російських тарганів» із голови.
Про псевдонім
У творчості Околиця обирає позицію спостерігача. Це відобразилося і в назві проєкту, яка виросла з гри з власним прізвищем та внутрішнього бажання не бути в епіцентрі натовпу:
«Я вирішила назватися Околицею, тому що завжди хотіла бути трошки збоку. Не в самому центрі подій. Якщо в кімнаті якийсь двіж, то я буду сидіти і збоку дивитись на це. Ще я крутила свою фамілію — Ізгарець, і так воно докрутилося до Околиці».
Про одеський «кор» та вулицю Середню
Для Насті Одеса — це не про фасадну Дерибасівську, а про глибинний вайб Молдаванки. Саме там, серед звичайних двориків, формувався її музичний стиль — плавний, теплий і дуже «свій»:
«Я з Одеси і виросла безпосередньо на вулиці Середній. Я взагалі вважаю, що Молдаванка — це кор моєї особистості. В моїй музиці дуже сильно чутно, що я одеситка. Це щось таке плавне, більше цього вайбу якогось».
Пісня «вул. Середня» стала для артистки маніфестом становлення. Сама вулиця, за словами Насті, доволі посередня, але саме в цій простоті ховається справжність:
«В ній взагалі немає нічого особливого. Це просто вулиця, яка має якесь значення тільки для тих, хто тут живе чи виріс. Вона для мене навіть звучить тепло».
Переїзд через «не хочу» та київський бізнес-ритм
Якби не постійні обстріли, Настя навряд чи покинула б рідне місто. Київ здається їй занадто швидким, «бізнесовим», але безпека диктує свої умови:
«Я дуже-дуже довго пручалася. Якби не обстріли, я б не переїхала в Київ досі».
Проте кожен приїзд додому — це контраст між жахом війни та спокоєм моря:
«Приїхала в Одесу за три дні до концерту і згадала, чому переїхала. Перший день — і все: ми всю ніч сидимо в підвалі, я замерзла, захворіла. Але вранці йдеш до моря — і ніби все забувається».
Економіка замість консерваторії: музика як бізнес
Настя руйнує стереотип про «бідного художника». За освітою вона фінансистка, і ці знання допомагають їй будувати музичну кар’єру як повноцінну роботу:
«За спеціальністю я фінансистка. Вважаю, що економіка і юриспруденція — це знання, які треба мати всім. У школах мають вчити, як накопичувати гроші та куди їх вкладати».
Виконавиця наголошує:
«Багато хто думає, що на музиці нереально заробити без лейблів. Це все фігня. Якщо є хороша ідея, пісня вистрілить навіть із поганим аранжуванням. Головне — ідея і кількість матеріалу. Хіти народжуються в кількості».
Вплив війни
Для Насті повномасштабне вторгнення стало точкою неповернення, яка стерла її «попередню особистість», виховану на російському контенті. Тепер вона впевнена: культура — це те, що ми не дамо спалити.
«Війна повністю розставила крапки. Таракани в голові розбіглися по кутах. Раніше не було чіткого кордону: Росія чи Україна… все було спільне. Але тепер я перейшла на українську, і мій шлях артиста почався саме з неї. Культура на часі, бо землю можна вкрасти чи спалити, а культура — вона ось тут, вона нас об’єднує» – каже Настя.
Артистка зазначає, що попри трагедію, війна дала поштовх українському мистецтву: у містах з’являються нові книгарні, а інді-сцена наповнюється енергійною музикою.
Концерт як терапія
Попри високу температуру та втому, Настя продовжує виступати, бо для неї сцена — це найкраща частина роботи. А ще — спосіб підтримати військо.
«Випила “Фервекс” і нормально відскакала. Мені подобається скакати на сцені, входити в цей стан. Без війська не було б цього концерту, тому всі мають допомагати. На наших концертах завжди є аукціони та відсоток на збори. Це нормально».
Останній концерт в Одесі завершився «ніжним слемом» під пісню про рідну вулицю. Настя каже: «Одеса, я вдома» — і це найкраще завершення будь-якої історії.
Читати також: Співачка DOROFEEVA випустила перший англомовний трек