Що спільного в Ентоні Гопкінса, Sia та Грети Тунберг? Вони працюють у різних сферах, мають різний досвід і стиль життя, але їх об’єднує одна риса: усі вони відкрито говорили, що мають розлад аутистичного спектра. Однак цей факт не завадив їм реалізувати себе у своїх професіях, а навпаки – став частиною їхнього способу сприйняття світу. За даними ВООЗ, кожна сота людина у світі має РАС.

Розлади аутистичного спектра (РАС) – це не хвороба, а нейророзвиткові стани, пов’язані з особливостями розвитку головного мозку. Вони впливають на те, як людина сприймає світ та взаємодіє з іншими. Прояви РАС можуть суттєво відрізнятися: від легких до більш виражених, саме тому використовується поняття «спектр». 

Як сприймають світ люди з РАС

Уявіть, що вам складно зчитувати емоції співрозмовника, нові ситуації викликають напруження, а будь-які зміни в планах вибивають із рівноваги. На обробку інформації потрібно більше часу, а повторювані дії чи думки допомагають заспокоїтися і відновити контроль. При цьому окремі теми можуть захоплювати настільки, що стають головним фокусом уваги, а звичайні для інших речі  (як-от яскраве світло, гучні звуки чи різкі запахи) відчуваються значно інтенсивніше. Для багатьох людей з РАС це повсякденний досвід.

«РАС точно не є вироком. Без перебільшення можна сказати, що люди, які мають РАС, можуть жити абсолютно нормальным, щасливим життям і створювати геніальні речі. Наприклад, дорослі з РАС можуть довгий час не відчувати втоми. Вони досить старанні в тому, що їм подобається. Саме тому багато сучасних компаній надають перевагу працівникам, що мають РАС», – каже корекційна педагогиня Дарина Литвиченко. 

Чому важливо помітити вчасно?

Зазвичай РАС діагностують у віці 2–3 років, але перші сигнали можна помітити значно раніше. Наприклад, дитина може не реагувати на ім’я, не використовувати жести чи не виявляти інтересу до спільної гри з іншими дітьми. Що раніше батьки та фахівці звертають на це увагу, то більше можливостей підтримати розвиток дитини. 

«Під час спілкування з дітьми з РАС ми фокусуємося на її перевагах та успіхах. Саме акцент на тому, що до вподоби цій дитині, які її щоденні ритуали, що вона вже вміє, дуже прискорить корекційний процес», – пояснює Дарина Литвиченко. 

Для багатьох людей з РАС напруження створює не стільки сам стан, скільки необхідність постійно відповідати чужим очікуванням. Коли друзі і знайомі не враховують їхніх потреб, доводиться підлаштовуватися, стримувати природні реакції, пояснювати очевидне. Це поступово виснажує, підсилює тривожність і відчуття відокремленості від інших.

«Ми маємо бути готові, що людині з РАС буде дуже важко дивитися в очі і тримати зоровий контакт під час розмови, особливо довгий зоровий контакт. Вони, найімовірніше, будуть відводити від вас свій погляд. Але це не про неповагу, просто так вони почувають себе набагато спокійніше», – каже Дарина Литвиченко.

Прості правила спілкування

У спілкуванні з людьми з РАС важлива передбачуваність і повага до їхнього темпу. Різкі зміни планів або звичних дій можуть викликати сильний стрес, тому краще заздалегідь пояснювати, що відбуватиметься. Говорити варто прямо й без натяків, давати більше часу на відповідь і не поспішати з висновками. 

«Люди з РАС можуть використовувати абсолютно різні методи заспокоєння: похитування, вигукування чогось, розкачування. Коли дитина маленька, вона любить, щоб її розкачували, тому людина може переносити це і в доросле життя. Під час цього варто дати людині час на заспокоєння, але не ігнорувати її. Не говорити про неї в 3 особі», – каже Дарина Литвиченко. 

І головне – не дистанціюватися, а звертатися напряму, слухати і приймати.

Читати також: «Ти буквально формуєш у людей уявлення про світ». Як в Україні працює програма «Навчай»