джерело: фейсбук | Ruslan Ihnatovich
джерело: фейсбук | Ruslan Ihnatovich
Його знали як «Перуна» — хлопця з Канатної, який однаково впевнено тримав і ніж для піци у Veterano Pizza, і важку кувалду, якою власноруч зносив незаконні прибудови в центрі Одеси. Його цивільна діяльність згодом змінилася на військову: від тероборони Одеси до штурмових дій під Бахмутом у складі 3-ї ОШБр.
У 2024 році ім’я Олександра Станкова офіційно з’явилося на мапі міста.
«Море Людей» розбирається, ким був «Перун»,котрий став символом нової одеської ідентичності.
ХТО ТАКИЙ ОЛЕКСАНДР СТАНКОВ
Олександр народився в Одесі 25 квітня 1990 року. Поки його однолітки обирали шлях найменшого опору, 18-річний Станков уже чітко знав, де його барикади. У середині «нульових», коли Одеса була майданчиком для проросійських експериментів, він заснував «Рух за національне визволення України».
До повномасштабного вторгнення він встиг побувати і піцайоло у Veterano Pizza Odesa, активним членом «Свободи» і захисником старої Одеси. Побратими характеризували його як людину з «безумовною любов’ю до України».
Його друг Олександр Вінницький згадує, що Станков буквально все життя присвятив боротьбі за українську Одесу:
«З кінця 2000-них боровся з руським міром в Одесі в складі Одеської «Свободи». Потім Революція Гідності, захист Одеси від «руськой вєсни», 2014-2015 роки доброволець в «Січі». Потім Захист Конституції, знов боротьба з рускомірцями в Одесі і з лютого 2022 року в ЗСУ, але просто бути в ЗСУ йому було мало, тому з часом він перевівся в 3-тю окрему штурмову бригаду, усвідомлюючи, що ця бригада буде на передньому краю війни…»
ОБОРОНА МІСТА ТА БАТАЛЬЙОН «СІЧ»
Для Олександра боротьба за Одесу була принциповою. Він був учасником Революції Гідності та одеського Майдану. Саме він з однодумцями у 2014 році фізично не дав зняти український прапор з будівлі обласної адміністрації, коли в місті намагалися реалізувати сценарій «Одеської республіки».
Того ж року Олександр пішов добровольцем у батальйон МВС «Січ», щоб захищати незалежність України в зоні АТО.
Після демобілізації у 2016-му Олександр повернувся до цивільного життя, але не до спокою. Він став «кошмаром» для незаконних забудовників. Журналісти згадують, як у 2017 році під час протесту проти забудови біля «будинку з однією стіною» Станков просто взяв кувалду:
«Він стояв на висоті третього поверху і кричав: “Дівчата, бережіть голови, зараз ми це приберемо!”. Він просто руйнував те, що вважав незаконним і шкідливим для обличчя Одеси».
ПОВНОМАСШТАБНА ВІЙНА
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр не шукав виправдань. Спочатку тероборона, згодом — елітна 3-тя окрема штурмова бригада. Для нього ця війна була не випадковістю, а історичною неминучістю. Олександр писав у своєму фейсбуці:
«Ця війна йде майже тисячу років. Це війна не просто за територію, а за світогляд, минуле та майбутнє. Ми з ними повні антиподи, рабство проти свободи. Війна між “Ясою Чингісхана” та “Великою Хартією Вольностей”».
Побратими згадують позивний «Перун» як символ надійності. Він щиро радів, коли його підрозділ відправляли на найскладніші ділянки.
«Для нього ця битва була Честю. Чи знаєте ви багато людей, які б раділи тому, що їх відправлять на Бахмут? Він був одним з таких людей. Тепер він за одним столом з Богами»,
— писав побратим Максим Соловей.
СОКИРА У ТРУНІ ТА ПАМ’ЯТЬ
17 квітня 2023 року позицію Олександра накрив ворожий танк. Йому назавжди 32.
Словами «Перуна» за 8 днів до загибелі, поділився його друг Руслан:
«8 днів тому Саша написав, що їхні позиції постійно накриває арта. Ці повідомлення з передової найцінніші. Я розумів що Саша захищав кожного з нас. І якою ціною. В останньому своєму повідомленні Перун мені написав: “Ми чекаємо вже цього наступу. Хочеться вже дати їм п*зди”».
Церемонія була особливою — за язичницькими традиціями. Друзі Перуна вклали йому до труни сокиру, волоські горіхи, зерно та шкіряні рукавички — символи воїна та господаря своєї землі.
«Твоя заслуга, що Одеса українська…. Ти робив грандіозні речі й ніколи ними не хвалився…. Псевдо твоє — Перун. Володар неба, повелитель грому, блискавки та дощу, покровитель військової справи. Ти загинув за 10 днів до свого дня народження», — так про племінника згадує Наталя Кутуза.
Посмертно Олександр Станков нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
ВУЛИЦЯ ОЛЕКСАНДРА СТАНКОВА
Вулиця Олександра Станкова розташована в історичному центрі міста — вона сполучає Велику Арнаутську з Італійським бульваром. До 2024 року вона носила ім’я лейтенанта Шмідта.
Цю назву вулиця отримала у 1946 році. Петро Шмідт, один із керівників Севастопольського повстання 1905 року, був ключовою постаттю радянського історичного наративу. Протягом десятиліть його ім’я використовувалося для ідеологічного маркування міського простору, хоча сам Шмідт не мав безпосереднього стосунку до історії Одеси чи розбудови української державності.
У межах деколонізації назву змінили на честь Олександра Станкова. Це рішення перенесло акцент із загальнорадянського контексту на локальну історію. Замість постаті з підручників минулого століття, вулиця отримала ім’я людини, яка брала участь у захисті міста під час сучасних подій.
Для топоніміки Одеси це перехід від зовнішніх символів до внутрішніх. Тепер вулиця ідентифікується через одесита, чия діяльність — від громадського активізму до служби в ЗСУ — відбувалася безпосередньо саме тут.
Цей матеріал став можливим за підтримки програми «Голоси України»/ SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа спільно з Лабораторією журналістики суспільного інтересу. «Голоси України» / SAFE реалізується в рамках ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Читати також: «Вони таки до мене докопалися»: ким був Максим Чайка